-
1 equimultiple
n мат.число, яке має спільний множник з іншими* * *n; мат.число, що має спільний множник з іншими -
2 common
1. n1) земля громади; вигін громади2) (міська) громада4) необгороджена необроблена земля2. adj1) загальний, спільний2) громадський, общинний; публічний3) поширений, загальновідомий; загальноприйнятий4) звичайний; простий, елементарний5) мат. простий6) грубий, вульгарний, банальний7) грам. загальнийcommon school — амер. початкова школа
in common — спільно, разом
out of the common — неабиякий, незвичайний
common pleas — юр. суперечки між приватними особами
Common Prayer Book — церк. спільний молитовник
* * *I n1) общинна земля; общинний вигін2) icт. ( міська) громада3) право на громадське користування ( землею); право на спільне користування ( чим-небудь)4) неогороджена, невикористана земля5)II ain common — спільно; ( with) подібно ( до чого-небудь)
1) загальний; спільний (нaпp., про інтереси); спільний, який має спільне походження або джерело2) суспільний, громадський, общинний, публічний3) широко розповсюджений, поширений; загальновідомий, загальноприйнятий; звичайний, звичаєвий, простийcommon species — бioл. звичайний вид
4) мaт. простий5) грубий, вульгарний; простонародний; простий, грубо зроблений; простуватий6) гpaм. загальний7) мaт. спільний -
3 common
I n1) общинна земля; общинний вигін2) icт. ( міська) громада3) право на громадське користування ( землею); право на спільне користування ( чим-небудь)4) неогороджена, невикористана земля5)II ain common — спільно; ( with) подібно ( до чого-небудь)
1) загальний; спільний (нaпp., про інтереси); спільний, який має спільне походження або джерело2) суспільний, громадський, общинний, публічний3) широко розповсюджений, поширений; загальновідомий, загальноприйнятий; звичайний, звичаєвий, простийcommon species — бioл. звичайний вид
4) мaт. простий5) грубий, вульгарний; простонародний; простий, грубо зроблений; простуватий6) гpaм. загальний7) мaт. спільний -
4 equimultiple
n; мат.число, що має спільний множник з іншими
См. также в других словарях:
коефіцієнт — а, ч. 1) Числовий або літерний множник у функціональній залежності. || Число, на яке слід помножити яку небудь величину, щоб дістати величину, потрібну за даних умов. Коефіцієнт збитковості. Коефіцієнт обороту. 2) Величина, що визначає яку небудь … Український тлумачний словник